Операція на ПХЗ (Хрестоподібна зв'язка)

Після третього роз’йобу коліна таки вирішив зробити операцію з пластики зв’язки, щоб нормально трималось.

Процес був доволі кумедним:

Прийшов в лікарну зрання, в мене взяли кров на аналіз і сказали голити ногу, готуватися типу. Я поголив.

Потім відчув щось дивне і вирішив помацати лоба - здалося є температура. Покликав медсестру, мені видали градусника і сказали міряти. Я наміряв 37.3 і почався міні-допит: чи не простив я? щось болить?

Насправді горло мене трохи непокоїло, тож так і сказав, мене оперативно повели до ЛОРа поверхом повище. Той мене швиденько подивився, сказав все ОК і дав добро різати. Ну і файно.

Далі мене повели в операційну залу, але спочатку робити анестезію. Поклали мене на кушетку, в одну руку катетер всунули, на іншу тонометр а на палець штуку яка пульс міряє. Було дуже, мать його, холодно, бо вже перевділи в операційну накидку а на мене кондиціонер дує.

Усі такі позитивні там, ходять, шуткують. Радує. Мене це доволі таки заспокоїло, і я їх про усе розпитував, чим скоріш за все непогано їх заїбав. Анестезіолога сто відсотків. Питав чи болючий він… цей ваш укол в хребет? Сказали “як комар”. Я кажу, я ж не маленькій, можете чесно сказати, просто цікаво. Відповідь була незмінна :(

І ось нарешті прийшов анестезіолог. Я його теж розпитував усе, але він обмежився “Боляче не буде, може стрельне або тянути буде”. Ну типу заспокоїв. Посадили на кушетку, нахилили і почали тикатись, щупати куди ж його колоти. Почалась болюча частина - разів 10 тикав голкою доки не попав куда треба. Почало тянути злева від місця уколу, декьлька разів стрельнуло, ну впринципі як і обіцяли. Поклали і почали питати типу “Ну що, німіє? Ногу можеш підняти?”. А я що? Можу і піднімаю. І так кожну хвилину.
Хвилин через 10 почала німіти ліва нога, от тільки операція на правій…
Через 15 почали мене голкою в ногу штрикати. Там де будуть різати гостра боль, де не будуть тупа.
Постійно питають “Чи можеш ногу підняти?”. Можу. Підіймаю. Питають “Навіщо підіймаєш?!” Бо самі спитали. А я можу.
Через 20 хвилин прийшов більш досвідчений лікар і сказав що все хуйня - треба їбашити ще.
Знову мене посадили, цей все довше цілився, але їбанув разок і нормально, так що через 10 хвилин я вже не зміг нічого зігнути.

Мені вставили ще один катетер, прямо в хуй. Закрили ширмою від моїх ніг(а може і мене від них) і прийшли лікарі.

Відчуваю щось торкнулось коліна неприємно і наче колінну чашечку відсовують. Відбувається такий діалог:

• Шо ж ви робите, я все відчуваю!
• Десь далеко чи як своє?
• Далеко.
• А ну ладно

А ось другий дотик вже набагато гірше. Не встикаю нічого сказати як відсовують ширму і показують мені суглоб зсередини, кажуть - “Ось, шматок зв’язки, ось меніск надламаний, і т. ін.”. А я все відчуваю і максимум можу відповісти “Аааай”.
Вони замість того щоб зачекати просто ширму закривають і шепочуться між собой “давай, вирубай його”.
Я це чую, кажу “Не треба вирубати”. Кажуть щоб не підслуховував і все що треба розкажуть або на відео буде.
На прохання відкрити ширму мені було відмовлено.

Після такого я вирішив що тепер якось нудно і заснув (:

Прокинувся вже після закінчення операції, все ще на столі, спитав чи храпів я - сказали що храпів :(

Знов проснувся, вже в інтенсивній терапії. Попросив навушники - відмовили, сказавши що туди не підуть, тим паче в сумці ритись! Все ж коли сказав де - принесли :)

А через день вже мене виписали :)

P.s: В суммі вийшло 8200 за гвинти і 6300 в кассу за операцію, палату, ліки, їжу та ін. Але ще 3000-3500 треба на ліки на реабілітацію. P.p.s: А відео записали криво, а точніше мало, бо там тільки 8 хвилин як мені меніск коцають. І скоріш за все воно так бо на вінти мене наїбали. Тому що привіт з 2016 коли я пройшов цю реабілітацію, а коліно ніхуя не трималося, і треба було робити ще одну. Привіт з 2020 все ще не як було до травми, але набагато краще тримається ніж 2014-2016.